Туризм

Туризм (фр. Tourisme; tоur - прогулянка, поїздка) виник в той період розвитку суспільства, коли потреба людини в отриманні інформації про нові місцях, в подорожі як засобі отримання цієї інформації з'явилася об'єктивним законом розвитку людського суспільства. Подорож приносить людині задоволення і дає можливість відпочити.
На певному етапі розвитку економіки, коли потреба в подорожах різко зросла, з'явилися і виробники цих послуг. Це призвело до формування товару особливого типу - туризму, який можна купити і продати на споживчому ринку.
Виробники послуг, призначених для обслуговування туристів (мандрівних людей), об'єдналися в галузь «туризм». Туризм не є товаром першої життєвої необхідності, тому він стає нагальною потребою людини тільки при певному рівні його доходу і при певному рівні багатства суспільства.

Підприємства, які надають послуги населенню.

Особливості загального управління сервісним підприємством Процес управління сервісним підприємством має багато спільного з управлінням будь-якою організацією, що діє в сільськогосподарському або індустріальному секторі. Так само як і в багатьох організаціях, процес управління тут пов'язаний з вертикальним поділом праці (загальне керівництво, керівництво середніми і нижчими ланками), а також з компонентним поділом сервісного виробництва на підрозділи, відділи, сектори та ін.
Разом з тим управління в сфері сервісу набуває яскраво виражені особливості, які дозволяють виділити його специфіку на тлі управління в промисловому чи сільськогосподарському виробництві, а також в організаціях некомерційного типу (політичних, громадських та ін.). Управління в сфері сервісу підпорядковане завданням ринкового розвитку виробництва послуг (організація праці персоналу, підвищення продуктивності праці працівників, досягнення конкурентоспроможності послуг, їх прибутковість і ін.).
Одночасно воно націлюється на реалізацію різноманітних запитів і потреб великих груп людей, конкретних індивідуумів, які вступають з виробником послуг в процеси ринкового обміну.
Але відносини між виробниками і споживачами послуг не зводяться повністю до ринкового обміну - між ними розгортаються більш напружені взаємодії, насичені соціальними, культурними, психологічними компонентами. Іншими словами, виробничо-технологічні процеси в справі управління сервісним підприємством виявляються далеко не єдиними, а в багатьох випадках і не визначальними в діяльності сервісного підприємства.
Все це формує відмінності сервісного менеджменту від управління в організаціях громадського типу.